музею етнографії та народного промислу, де тепер ще й Інститут
українознавства. Цей будинок неквапно споруджувався з 1874 по 1891 роки
за проектом архітектора Захарієвича та прикрашений роботами скульптора
Марконі. Зведений за кошти міста, слугував міському промисловому
музеєві, у якому „львівські ремісники на гарних зразках могли б
повчитися доброї роботи”. Пізніше до колекції музею була прилучена
велика збірка творів українського народного мистецтва та етнографії
Наукового товариства імені Шевченка. Нині в експозиції та фондах музею –
близько 80 000 пам’яток матеріальної і духовної культури народу.
На вершині фасаду, біля купола – скульптура Свободи. Одна із
трьох, відомих у світі, але львівська єдина – сидить. На початку початку
вісімдесятих наша Свобода почала вимагати жертв: її кам’яна рука відпала
і важко травмувала парехожого.
